?

Log in

Jun. 8th, 2011

Митрополит Агафангел боїться втрати домінантності РПЦ в Україні

Факти, які наводяться у публікації, що розміщена на "Українській правді" під назвою "Одеський митрополит: Львів - це Чечня" від 7 червня 2011 року вражають своєю цинічністю та нахабством. Про свою зустріч з Одеським митрополитом УПЦ МП Агафангелом розповів головний редактор "Эхо Москвы" Олексій Венедиктов.
Основні тези, висловлені митрополитом у розмові з російським журналістом, вкотре підтверджують, що УПЦ МП використовується як інстумент впливу сусідньої держави на українське суспільство.
Митрополит Агафангел, будучи лідером проросійського крила в УПЦ МП повністю відкидає ідею української автокефальної церкви. За словами митрополита, навіть якщо автокефалію українській церкві надасть Собор РПЦ, він не визнає її. Цими висловлюваннями він вкотре доводить, що риторика про "канонічність", "благодатність", "монаший послух" – не більше ніж засоби для задоволення імперських амбіцій російського православ'я. А популяризована патріархом Кирилом ідея "Русского мира" – не більше ніж відчайдушне намагання зберегти панування Москви над Україною, хоча б в духовній сфері.
Більше того, крім духовної сфери, РПЦ відкрито намагається впливати на українську політику. Член Синоду РПЦ митрополит Агафангел очолив список Партії Регіонів до Одеської обласної ради і став депутатом, настоятель Києво-Печерської Лаври Павло (Лебедь) є депутатом Київської міської ради від Партії регіонів. Своїх симпатій до Партії регіонів неприховують і багато інших ієрархів УПЦ МП, що було особливо помітно під час виборчих кампаній. Більше того, митрополит Агафангел роздає благословення лише тим, хто голосував за Партію Регіонів і погрожує прокляттям тим, хто голосував за проукраїнських кандидатів.
Хамство деяких представників УПЦ МП давно вже перейшло всі рубікони. Натхненні наближеністю до влади, відчуттям вседозволеності та заручившись підтримкою чиновників, вони не гребують методами аби дискредитувати та знищити неугодні конфесії. Своєю непримиренною позицією до УПЦ КП та УГКЦ вирізняється і вірний учень митрополита Агафангела єпископ Сумський і Охтирський УПЦ МП Євлогій. Замість бдіння про душі віруючих з Спасо-Преображенського кафердального собору в м. Суми лунають проповіді про "неканонічність" УПЦ КП та розповсюджуться облудні листівки. Можна було б припустити, що єпископ Євлогій дійсно глибоко занепокоєний тим, що частина українських православних, як він вважає, "неканонічні". Але вони "неканонічні", тому що їх не визнає партіарх Кирил. Тобто всі свої агітаційні зусилля слід би було спрямувати на утвердження в Україні Помісної Православної Церкви та визнання її незалежності з боку РПЦ.
Та швидше за все устами таких церковних діячів як митрополит Одеський Агафангел, єпископ Сумський і Охтирський Євлогій говорить простий страх за поступову втрату церковної домінантності УПЦ МП (читай РПЦ) в Україні. Люди починають розбиратися до якої Церкви вони ідуть. Допомогли це усвідомити й часті візити Патріарха РПЦ Кирила, який своїми заполітизованими проповідями про "Русский мир" багатьом відкрив очі, що Українська Православна Церква (УПЦ МП) це невідємна частина РПЦ. Ігнорування Московським Патріархом предстоятеля УПЦ МП митрополита Володимира (Сабодана) теж спровокувало хвилю нерозуміння з боку віруючих.
Безперечно, і таку риторику, і такі дії розсудить Бог і люди. А сьогодні крок за кроком Україна наближається до Єдиної Помісної Церкви, в якій не буде місця тим, хто не боячись Бога грає на вірі українського народу.
 

May. 4th, 2011

За злочинну самодіяльність - відповідальність перед законом і пам'яттю мільйонів українців

Прикро, що державні службовці Сумщини намагаються вивести область на передові позиції не в культурних і економічних показниках, а в процесах комунізації і сталінізації.

Нещодавно на будівлі Державного архіву Сумської області було вивішено червоний прапор Радянського Союзу. Важко сказати, які мотиви спонукали директора установи Володимира Артюха зробити такий крок: бажання задекларувати свою лояльність перед комуністкою Ольгою Гінзбург – головою Державного комітету архівів України, власні ностальгійні спомини чи показове намагання бути першим "червоним прапороносцем" на Сумщині. В будь-якому разі, Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про увічнення Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941 - 1945 рр.. (Щодо порядку офіційного використання копій Прапора Перемоги)" не підписаний. Та й навіть зміни до закону передбачають вивішування штурмового прапору 150-ї ордена Кутузова II степені Ідрицької стрілецької дивізії, а не прапору СРСР.

За свою злочинну самодіяльність Володимир Артюх має відповідати не тільки перед українським законом, а й перед пам'яттю мільйонів українців, знищених під червоними прапорами. Документальні свідчення про ці злочини зберагіються в Державному архіві Сумської області та в інших архівах по всій Україні.
 

Feb. 16th, 2011

Прокурор і "простітуткі"…

 Прокурор Запорізької області В'ячеслав Павлов вважає затриманих українських патріотів "політичними проститутками". Про це він заявив в Одесі, де перебував разом з прокурорами інших областей з нагоди візиту Генпрокурора Віктора Пшонки.

На запитання журналістів Павлов відповідав у прокурорському мундирі, а отже як офіційна особа. Він висловив не юридичні, а політичні претензії до 12 осіб, ув'язнених за його ініціативи. Подібне "правосуддя" і "законність" нагадує судові процеси над політв'язнями СРСР, коли право виступало інструментом боротьби над ідеологічними опонентами.

Не можна не відзначити, що прокурор Павлов є земляком нинішнього Президента України – він народився в славнозвісному місті Єнакієвому – і, вочевидь, мало відрізняється від своїх колег-земляків, яким "Мурку" виконати на публіці за славу, не говорячи вже про вживання специфічного лексикону.

Хотілося б нагадати, Запорізькому прокурору, що в українській мові є відповідник слову "проститутка" – повія. Звичайні повії продають своє тіло, а повії від прокуратури – продають свою душу. Тож не варто юридичним повіям свої схильності приписувати іншим, проте варто запам’ятати: беззаконня і лицемірство з боку влади провокує спротив громадян, які в цьому випадку мають на те всі підстави.

Нещодавно мер Запоріжжя підтвердив, що пам'ятник Сталіну біля офісу КПУ був встановлений незаконно. Слово "право" і "справедивість" однокореневі. То хіба справедливо, що зараз в Запорізькому СІЗО перебувають начебто ті, хто намагався демонтувати пам'ятник найкривавішому диктаторові в історії людства, а не ініціатори його встановлення?

Погляди ув’язнених можуть подобатись чи не подобатись, з методами їх діяльності можна погоджуватись чи не погоджуватись, але вони є політичними в’язнями в класичному розумінню цього слова й перебувають у слідчому ізоляторі виключно через свої політичні переконання. Якими б ці переконання не були.

…Доля українського народу в ХХ столітті була трагічною. Чи не кожну родину зачепили Голодомор, чи сталінські репресії. Про те видається, що за часів Сталіна прокурор Павлов комфортніше почував би себе у складі розстрільної "трійки".

Dec. 27th, 2010

А чи любов братня?..

 В Росії перемогли націоналізм… Нещодавно Путін наказав здолати екстремізм, а доблесні правоохоронці кинулися самовіддано виконувати вказівку свого керманича, "накривши" націоналістів одним махом. І накрили його не десь на Манежній площі, а … в єдиній в Москві українській бібліотеці.
Поки під Кремлем тисячі росіян у нациському привіті викидають догори руки, путінські борці з екстремізмом шукають брошури про діяльність "Пори" та ОУН- УПА.
Вийшло в кращих традиціях сучасної російської влади: оперативно, а головне показово. Мовляв, ми ж такі – "Страна победителей". Навіщо нам в Москві ті українці та їх бібліотека – "рассадник экстремизма", - обійдемося і без них, у Другій світовій змогли ж перемогти й без українців.
Тенденційні процеси в Росії щодо відношення до України мали б дати привід для роздумів українській влади. Систематичні випади українофобії в Російській Федерації вражають. І це при налагодженні "братніх відносин" з сусідкою за нинішньої влади!
Спочатку заборона Федеральної національно-культурної автономії українців в РФ, потім лицемірна оцінка Путіна щодо ролі українців у перемозі у Другій світовій, а тепер закриття єдиної в Росії української бібліотеки.
З боку керівництва України навряд чи доведеться очікувати адекватної реакції. Хоча можна було б зібрати для братів-росіян чудові зразки літератури з елементами розпалювання міжнаціональної ворожнечі. Думаю, варто було б конфіскувати з українських магазинів весь наклад творів Дугіна, Калашнікова, вітчизняних "митців" Бузини і Табачника і надіслати його у Москву для того, щоб брати-росіяни дійсно знали який на вигляд "екстремізм".
А у відповідь на закриття Федеральної національно-культурної автономії українців Росії варто було б із братньої любові закрити кілька проросійських організацій в Криму та Одесі, які фінансуються ФСБ. Хоча б для того, щоб заощадити кошти для бюджету Російської Федерації.
На жаль, складається враження, що любов між президентами наших держав зовсім не братня, а якась нетрадиційна. І з огляду на пасивну позицію українського МЗС можна здогадатися, хто у якій ролі.

Sep. 8th, 2010

Партія регіонів взяла фальстарт

Партія регіонів на Сумщині намагається імітувати Донеччину всіма способами, проте не досягне в цьому успіху, так само як не досягла його у 2004 році.

Януковичу вперше в новітній історії вдалося отримати партію влади, укріплення якої по всій її вертикалі часто супроводжується нахабністю та відверто цинічним нехтуванням законодавства.

Аби не здатися голослівним, згадаю недавні події на Роменщині, коли голова РДА Віктор Сєрік, фактично погрожуючи сільським головам переконував їх стрибати на останню сходинку потягу (читай вступати в Партію Регіонів), який так стрімко набирає швидкість. Мовляв не баріться, а то й схочете та пізно буде … Дії керівника району вилилися в протестний мітинг опозиції з символічною назвою "Ми не на колінах!", який сколихнув інформаційний простір не лише Сумщини.

І дійсно потяг, фінішем якого є місцеві вибори, набирає темп.

Не менш кричущі факти тиску і залякування сільських голів доносилися з Тростянеччини. Та тут голови сільських рад показали свою незламність, рішуче відмовившись від ролі ручних ляльок. Їх підтримали депутати районної ради висловивши недовір'я Юрію Слабоспицькому і поставили питання перед головою РДА про доцільність його перебування на посаді заступника.

Та останні тривожні тенденції щодо дій влади йдуть сьогодні з Недригайлівщини. Не гребуючи ніякими методами владна верхівка району перехоплює естафету роменських та тростянецьких колег. Виглядає, що цій владі зверху спущена вказівка якомога принизливіше зганьбити батьківщину попереднього президента Віктора Ющенка, помстившись йому і сказати всім, мовляв, дивіться він нічого не вартий, бо навіть Недригайлівщина з помаранчевої стає голубою. А значить плюнути нам в очі, посміятися з нас, довести нашу нікчемність. Тут можна віддати належне жителям Єнакієво, які навряд чи б зрадили свої принципи.

В діях недригайлівських керманичів дещо більше лукавства. Голова РДА Олексій Коренев запевняє, що сільські голови району самі просяться до Партії регіонів. Це так, після об'їзду сіл з перевірками і тривалими розмовами з головами сільських рад… Про це він розповів на зустрічі лідерів партійних та громадських організацій району 28 серпня цього року. Крім економічного аспекту на зустрічі піднімалася і політична тематика. Власне яка і стала лейб-мотивом всього обговорення.

На зібранні Олексій Коренев запропонував присутнім підписати меморандум про чесні та справедливі майбутні вибори до місцевих рад, який готував разом з підлеглими. Мовляв цей документ убезпечить всіх від передвиборчого бруду й забезпечить чесність результатів виборів. Начебто й благородна справа. Та чи не приховується за нею бажання добитися прихильності опонентів, аби потім звинувачувати їх у порушенні меморандуму у разі критики ними влади? Або готуючи фальсифікації на виборах, в такий спосіб відвести очі громади, щоб потім сказати, та хіба ж ми могли, ми ж перші говорили про чесність.

Приємно, що в районі знайшлися люди, які принаймні покірно не погодилися без аналізу схвалювати запропонований текст. Представники більше десяти партійних та громадських організацій підписувати владний проект документу не стали, натомість підготували звернення до виборців Недригайлівщини зі шквальною критикою районної влади та скріпили його тринадцятьома підписами.

Таке неподобство до своєї персони обурило очільника району. Він негайно зібрав всіх вдруге і не приховував свого роздратування. Коренев наголошував, що кожен, хто підписався під зверненням особисто образив його і він сприймає це як оголошення війни проти нього, прозоро натякаючи на чиєму боці важка артилерія…

Політичні процеси в районі дериговані владою вже спричиняють незадоволення поміж людей, занепокоєних відкатом Недригайлівського району до напівавторитаризму часів Кучми.

Партія регіонів взяла фальстарт. Щоправда побачимо результати виборів, в чесності яких безумовно є сумніви. Та навряд партія влади матиме захмарні показники, швидше після перегонів спуститься на землю і почне менше думати (якщо залишиться) про політику, а нарешті перейметься нагальними справами району.

…А поки владний потяг мчить, торує собі шлях у майбутнє нової країни, яку влада будує поки на біл-бордах. Швидкість вже завелика, обережніше б на поворотах, на яких вже й так підзаносить. Утриматися б на колії… А то навряд чи хтось пожалкує…

Політична перспектива Партії регіонів у згаданих районах Сумщини доволі туманна, незабаром виборці дадуть її належну оцінку. І хотілося б сподіватися, що Сумщина справді доведе свою відмінність від Донеччини…
 

Jun. 25th, 2010

Голові Сумської ОДА Ю. Чмирю

Сумська обласна організація Народного Руху України глибоко стурбована нагнітанням міжконфесійної ворожнечі на Сумщині. За останній час активізувався рішучий наступ на Українську Православну Церкву Київського Патріархату.

25 травня 2010 року у Шостці вчинено підпал храму Святої Трійці громади УПЦ КП. 2 червня 2010 року в селі Юнаківка представники УПЦ (Московського Патріархату) самочинно захопили храм УПЦ КП. 16 червня 2010 року Сумська єпархія УПЦ МП заявила про, так званий, "перехід в лоно канонічної церкви Свято-Покровської громади с. Кияниця".

Ці факти свідчать про те, що всупереч християнським цінностям Сумська єпархія УПЦ (МП) цілеспрямовано здійснює рейдерські захоплення храмів. Відсутність реакції органів державної влади в цій ситуації може свідчити лише про некомпетентність, або про мовчазну згоду на такий сценарій подій.

Нагадуємо, що ч. 3 ст. 5 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" встановлено, що держава захищає права і законні інтереси релігійних організацій, сприяє встановленню відносин взаємно релігійної і світоглядної терпимості й поваги між громадянами.

Закликаємо Вас, як голову Сумської облдержадміністрації, вивчити існуючий конфлікт у відносинах двох зазначених Церков і забезпечити на Сумщині дотримання Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації".

Хочемо застерегти, що у разі відсутності належної реакції правоохоронних органів та органів державної влади ця ситуація може вийти з під контролю і вилитися у силове протистояння між сторонами.

Голова Сумської ОО НРУ Сергій Бутенко

May. 3rd, 2010

Якщо не буде спротиву – не буде й України

 21 квітня 2010 року президент Янукович у Харкові підписав ганебну угоду, яка увічнює перебування Чорноморського флоту Росії на території України, позбавивши цим самим права називатися українською владою. Янукович і його команда дали згоду на фактичне відторгнення частини української території. 2042 рік – кінець дії цієї угоди? А скільки буде років підписантам цього ганебного документа? Впевнений, що ні Мєдвєдєва, ні Путіна та і Януковича разом із Азаровим не буде на землі, хоча справа їх рук буде жити.
Нова влада як ненажерлива саранча продовжує змітати на своєму шляху вистраждані і виборені багатьма поколіннями українців національні цінності, все те, без чого не може існувати нація. Неначе хижі пацюки-україноненажери, здають українську землю і мову, культуру і церкву, все те, що надбав український народ. Плюють вони на світлу пам'ять мільйонів українців, які загинули в часи страшних голодоморів і репресій, заявляючи на весь світ, що ніякого геноциду в Україні не було. 27 квітня 2010 року – день ратифікації депутатами-зрадниками харківської угоди, безумовно, ввійде в історію України чорною сторінкою.
Те, що сталося – не випадкова помилка. Йдеться про послідовну, цілеспрямовану, розроблену в чужій столиці політику підпорядкування українських національних інтересів російським.
Сумські рухівці не залишилися байдужими до цих подій. Відклавши всі справи, рушили до Києва, як і в часи Помаранчевої революції, захищати Україну, її свободу і незалежність.
Площа біля Верховної Ради нагадувала бурхливе людське море. Безлике розмаїття політичних прапорів своєю кольоровою гаммою радше нагадують якесь театральне шоу, аніж серйозний громадянський протест. Державні прапори, на жаль, серед тисяч мітингувальників майоріли лише де-інде.
Перед нами кордони різноманітних силовиків від ППС до "Беркута" і "Барса". Людська маса, як той окріп, що ось-ось закипить, шумить і здається зараз ще раз сколихнеться і знесе все на своєму шляху.
Раз від разу по периметру кордони міліції не витримували натиску людей. Ось перший наступ наших рядів, і ми опиняємося в жорнах правоохоронців. Міцно тримаючи один одного під руки штурмуємо їх з величезною силою. Розлючені силовики не гребують ані нецензурною лайкою, ані ударами ногами та душінням за шию. З тріском ламають наші прапори. Та рухівці, навіть падаючи на землю, до останнього тримають їх. Правоохоронці ще не раз накидалися на нас, але отримували гідну відсіч.
Хай цього разу ми не перемогли, але ми не здаємося. Вірю, що це тільки початок спротиву і не надто велика кількість тих, хто відстоював державність достукаються до сердець своїх приспаних зневірою співвітчизників і всі разом ми виборемо втрачене…